Трудові мігранти можуть врятувати економіку України. Що для цього потрібно?

Після закінчення війни Україна зіткнеться із серйозною проблемою нестачі робочої сили для відновлення економіки та інфраструктури. Критичні виклики, включаючи повернення громадян, подолання демографічної кризи та забезпечення трудових ресурсів, вже активно обговорюються експертами та дослідницькими центрами.

Відповідно до аналізу, щоб забезпечити стійке зростання ВВП на рівні 7% на рік до 2032 року, країні потрібно буде залучити близько 4,5 мільйонів додаткових працівників. Питання про те, як знайти та залучити ці ресурси, стають особливо актуальними. Статистика трудової міграції в Україні наголошує на значній кількості громадян, які залишили країну в пошуках роботи за кордоном, що посилює важливість продуманих заходів щодо їх повернення.

У дослідженнях, присвячених міграційній політиці, виокремлено ключові напрями вирішення проблеми. Серед них — розвиток потенціалу внутрішнього ринку праці, повернення громадян, які вимушено залишили країну, залучення української діаспори до економічної діяльності та залучення іноземних фахівців. Міграція праці — важливий фактор, здатний компенсувати дефіцит робочої сили. При цьому особливу увагу необхідно приділити створенню сприятливих умов інтеграції та професійної адаптації.

Мігранти в Україні також можуть стати частиною вирішення проблеми трудового дефіциту. Розробка ефективної міграційної політики, спрямованої на залучення кваліфікованих іноземних працівників — необхідний крок для зміцнення економічного потенціалу країни. Такі заходи допоможуть прискорити відновлення України у післявоєнний період.

Чому така стратегія ефективна для України?

Хоча більшість мігрантів вважають за краще переїжджати в розвинені країни, деякі обирають держави, що розвиваються. Дослідження показують, що імміграція надає позитивний вплив на економіку країн, що приймають, або принаймні не знижує їх ВВП. Іммігранти, як правило, збільшують частку працездатного населення, оскільки більшість із них перебуває у цьому віці. Відповідно, зростання чисельності робочої сили сприяє збільшенню ВВП.

Однак для досягнення такого ефекту потрібна добре продумана міграційна політика. Саме тому, щоб залучення іноземних працівників стало результативнішим, Україні слід удосконалити свою поточну міграційну політику, з урахуванням її слабких сторін та нагальних потреб.

Галузі, в які варто залучати іммігрантів в Україні

Сьогодні вже спостерігається серйозна нестача людських ресурсів у багатьох галузях економіки. Однак після війни такий дефіцит значно збільшиться, і владі варто вже зараз думати про стратегію залучення мігрантів. Серед найкритичніших галузей, де без проблем можна залучити іммігрантів:

1. Будівництво. Цей сектор може стати ключовим напрямком для залучення працівників з огляду на досвід країн Перської затоки, де на будівельних роботах зайнято безліч вихідців з Індії та Пакистану. У регіоні проживає понад 8 млн. індійців, третина з яких зайняті саме в будівництві. Це не лише низькокваліфіковані працівники, а й професійні зварювальники, муляри, будівельники. При цьому їхні зарплати в країнах Затоки варіюються від $450 до $500 на місяць, що нижче за середній рівень оплати праці в Україні.
2. Сільське господарство. Жителі Непалу, а також країн Африки та Південно-Східної Азії (М’янми, Таїланду, Лаосу, Камбоджі) могли б знайти гідне застосування своїх навичок в українському аграрному секторі. Багато з них звикли до важких умов праці, часто працюючи нелегально у своїх регіонах. Це робить пошук легальної зайнятості в іншій країні особливо привабливим для цієї категорії мігрантів, що сприяє розвитку трудової міграції до країни.
3. Промисловість та виробництво. Ця галузь могла б зацікавити мешканців Індії, Пакистану та Бангладеш, які вже активно працюють на промислових об’єктах країн Перської затоки. Щороку Бангладеш залишає близько півмільйона людей, а за кордоном проживає понад 20 млн. бангладешців. Їх сильними сторонами є досвід роботи у складних умовах, стійкість до жаркого клімату та навички на великих промислових об’єктах. Для іммігрантів в Україні такі умови можуть бути привабливими завдяки порівняно високим зарплатам.
4. Текстильна та швейна промисловість. Бангладеш входить до п’ятірки світових лідерів з виробництва текстилю, де у цій сфері зайнято понад 4 млн осіб. Фахівці з цієї країни, особливо швачки, мають високий рівень кваліфікації. Для них традиційні важкі умови праці та низький рівень заробітної плати, що робить український ринок праці більш привабливим.
5. Склади та логістика. Цей сектор є найбільш адаптованою сферою для мігрантів з мінімальними навичками. В Індії в логістиці працює близько 22 млн осіб, а в Бангладеш — 5–6 млн. Завдяки високій місткості український логістичний сектор міг би запропонувати багато робочих місць для вихідців з азіатських країн.

Україна — приваблива країна для багатьох іммігрантів. Серед головних переваг: більш висока заробітна плата в порівнянні з їхніми рідними країнами, кращі умови праці та відмінний клімат. Саме ці фактори дають змогу активно розвивати стратегію трудової міграції для поповнення людських ресурсів у країні.

Що необхідно для вирішення проблеми міграції в Україні

Залучені іммігранти однозначно позитивно впливають на економічний розвиток країн, допомагаючи покращити ринок праці, сприяючи розвитку людського капіталу та стимулюючи технологічний прогрес. Однак, щоб міграція принесла бажаний ефект, важливо підходити до цього питання системно та стратегічно. Допомогти побудувати ефективну стратегію може досвід країн із успішною міграційною політикою.

Чітке уявлення про те, хто необхідний Україні

Успішна міграційна політика вимагає як кількісного збільшення потоку іммігрантів, а й акценту з їхньої кваліфікації, освіті та досвіді. Це дозволяє трудовим мігрантам швидше адаптуватися і зайняти відповідні їхні навички позиції. Для цього необхідно визначити, у яких секторах економіки та регіонах існує дефіцит кадрів, а також створити перелік вакансій, які не вдається заповнити внутрішніми ресурсами. Без цього виникає ризик збільшення безробіття серед місцевого населення та зростання соціальних напруг.

Продумана інтеграційна стратегія

Оскільки більшість потенційних робочих мігрантів може бути вихідцями з культур, які значно відрізняються від української, необхідно заздалегідь розробити заходи для їхньої успішної адаптації. Наприклад, вивчення мови, знайомство із законами та традиціями, а також заохочення культурних та соціальних контактів з місцевим населенням. Добре структурована інтеграційна політика допоможе запобігти дискримінації та знизити ймовірність конфліктів.

Інформаційна робота з суспільством

До початку активного припливу іммігрантів важливо підготувати місцеве населення, формуючи позитивне сприйняття міграції. Для цього необхідно пояснити, яку користь трудові мігранти можуть принести економіці та ринку праці. Низький рівень міжкультурних контактів у минулому може викликати настороженість та страх перед масовим приїздом іноземців, особливо з інших етнічних та культурних груп. Продумана інформаційна кампанія зможе зменшити ці ризики, зміцнивши довіру та взаєморозуміння.

Саме такі кроки — базові і вже окреслені в національній стратегії. Вони стануть основою для створення сучасної та ефективної міграційної політики, орієнтованої на довгостроковий розвиток.

Переваги залучення персоналу з різних країн

В умовах кадрового дефіциту в Україні залучення іноземних працівників стає ефективним рішенням. Співпраця з персоналом з інших країн відкриває можливості для оптимізації витрат, підвищення продуктивності та спрощення процесів найму.

Працівники з Бангладеш, Пакистану, Кенії та Ефіопії дозволяють суттєво заощадити на оплаті праці, залишаючись при цьому надійними та працелюбними. А громадяни Індії, Бангладеш, Пакистану та Колумбії легко адаптуються до нових умов роботи, що робить їх універсальними для різних галузей.

Трудові мігранти з Бангладеш, Індії, Пакистану, Кенії та Ефіопії відрізняються невисокими вимогами до умов праці, а їхня фізична витривалість (особливо у випадку працівників з Індії, Кенії, Ефіопії та Гватемали) дозволяє їм справлятися з найскладнішими завданнями. Готовність працювати понаднормово – ще один важливий момент, характерний для працівників з Бангладеш, Індії, Пакистану, Колумбії, Кенії та Ефіопії.

Дисципліна — важлива риса для роботодавців, яка притаманна громадянам Ефіопії, Кенії, Індії, Бангладеш, а також країн Центральної Азії (Узбекистан, Казахстан, Киргизстан, Туркменістан). Ще однією перевагою працівників з Азії є відсутність мовного бар’єру, оскільки більшість з них розуміють російську мову.

Країни Південної Америки (Колумбія, Гватемала, Панама, Болівія, Парагвай) також привертають увагу роботодавців, оскільки вони не належать до міграційно ризикованих. Це полегшує процес отримання довгострокових віз типу D, знижуючи бюрократичні перешкоди.

Важливим нюансом для бізнесу є й те, що термін дії дозволу на працевлаштування іноземних працівників в Україні може бути продовжено до трьох років, забезпечуючи стабільність та довгострокову співпрацю.

Чи визначене майбутнє економіки України?: що кажуть експерти?

Україна, зіткнувшись із відтоком економічно активного населення, низькою народжуваністю та необхідністю мобілізації, неминуче прийде до залучення трудових мігрантів. Це природний процес, що спостерігається у всьому світі. З 1990 по 2015 рік у розвинених країнах половину приросту населення працездатного віку було забезпечено мігрантами. Сьогодні у ЄС частка трудових мігрантів перевищує 12% від загальної кількості зайнятих. Навіть Китай, який вперше зіштовхнувся зі скороченням чисельності населення, замислюється про подібні заходи.

Українським компаніям доведеться адаптуватися до нових умов: оформляти дозволи на роботу для мігрантів, забезпечувати їх житлом, харчуванням, організовувати приїзд та укладати довгострокові контракти. Наприклад, річний дозвіл на працевлаштування одного працівника коштує 15 140 грн., а на два роки — 24 224 грн. При цьому зарплати різноробочих, електрозварювальників, мулярів, вантажників та паркувальників стартують від $500 на місяць, а для кваліфікованих фахівців — від $650. Навіть з урахуванням таких витрат залучення іноземних співробітників все одно вигідне для бізнесу.

Однак ключове питання полягає в тому, чи захочуть мігранти працювати в країні, де триває війна. З іншого боку, українська ситуація може виявитися менш страшною на тлі постійних соціальних та екологічних катастроф у деяких країнах Азії. Наприклад, у Бангладеш масові протести студентів проти дискримінаційних законів обернулися зіткненнями з поліцією, комендантською годиною, блокуванням інтернету та тисячами заарештованих. За таких умов люди нерідко шукають будь-які можливості покинути країну.

Проте чинник війни ускладнює залучення мігрантів. Щоб зруйнувати стереотипи та донести реальний стан справ в Україні, міжнародні компанії із залучення персоналу організовують зустрічі з кандидатами, проводять інформаційні кампанії через локальних партнерів та розвивають діалог із потенційними співробітниками.

Крім економічних вигод, міграція має соціальне значення. Спільна робота сприяє зміцненню зв’язків усередині суспільства, що підтверджують дослідження. Збільшення частки мігрантів на 1% у дорослому населенні країни може підвищити ВВП на душу населення до 2% у довгостроковій перспективі. Це також стимулює вивчення іноземних мов, що підтримує український уряд.

За даними Міжнародної організації з міграції, залучення мігрантів допомагає суспільству ставати толерантнішим, руйнуючи стереотипи, сприяючи культурному обміну та знижуючи рівень расової дискримінації. В результаті економіка та суспільство стають більш згуртованими та стійкими до викликів.

Головні виклики, пов’язані з міграційною політикою

Питання залучення трудових мігрантів в Україну є актуальним для багатьох компаній, які розглядають іноземних працівників як перспективу. Проте низка проблем заважає їх найму. Однією з головних перешкод є складна бюрократична система, яка ускладнює оформлення документів для іноземців. Для легалізації потрібно багато часу та зусиль, що створює додаткові фінансові та адміністративні навантаження для бізнесу.

До того ж компанії мають забезпечити комфортні умови для проживання працівників, що потребує додаткових витрат. Адаптація мігрантів теж займе час: подолання мовного бар’єру та культурна інтеграція потребують інвестицій у навчання та адаптацію. Також важливою проблемою є висока вартість оформлення дозволів на трудову діяльність іноземних громадян. В Україні це коштує €350 за людину, тоді як у Польщі — всього €25.

Крім того, ситуація ускладнюється війною, що стримує міграційні потоки. Працівники з країн, які традиційно постачають трудові ресурси, готові їхати лише до західних та центральних регіонів України.

Вартість отримання дозволу на працевлаштування

Однією з головних перешкод при наймі трудових мігрантів в Україні є висока вартість отримання дозволу на працевлаштування. Воно коштує €350 за одного працівника, тоді як у Польщі аналогічний дозвіл коштує всього €25, — зазначає Олеся Кремінська, керівниця відділу розвитку бізнесу та реалізації проєктів SUN ONE.

Експертка вважає, що Україні слід переглянути вартість дозволів на працевлаштування, щоб спростити залучення іноземних спеціалістів. Це знизить бар’єри для бізнесу та дозволить більшій кількості компаній використати модель залучення мігрантів, що особливо важливо на тлі демографічних змін.

Зниження адміністративних бар’єрів дозволить українським компаніям легше вирішувати кадрові проблеми та підтримати економіку.